Кір – гостре інфекційне вірусне захворювання.
Основні симптоми хвороби: висока температура, запалення слизових оболонок порожнини рота і верхніх дихальних шляхів,нежить, кашель, кон'юнктивіт, плямисто-папульозний висип шкіри і загальна інтоксикація. Іноді до симптомів додаються блювання і пронос. Кір небезпечний тим, що може ускладнитися пневмонією чи викликати ураження головного мозку.
Morbillivirus – вірус кору – надзвичайно заразний, він швидко передається повітряно - крапельним шляхом. Цей вірус може жити в повітрі й на поверхнях до двох годин після того, як хвора людина покинула приміщення. Дев'ятеро з 10 неімунізованих людей, що контактують із хворим, заразяться. Головна причина спалахів кору — низький рівень охоплення вакцинацією.
Це захворювання є однією з головних причин дитячої смертності у світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щорічно 30–40 млн дітей хворіють на кір, понад 800 тис. помирає від інфекції та її ускладнень.
Єдиним дієвим способом профілактики кору
є вакцинація.
У зв’язку зі спалахом кору в Україні Міністерство охорони здоров’я спільно з Міністерством освіти і науки України намагаються не допустити подальшого поширення інфекції.
Діти, які не отримали щеплення від кору, не допускаються до відвідування дошкільних навчальних закладів.
Це один із застережних засобів для попередження поширення спалаху інфекції.
Заходи здійснюватимуться до того моменту, поки діти не отримають всі потрібні дози вакцини за календарем.
Закликаємо батьків вакцинувати дітей, щоб вберегти їх від цього небезпечного захворювання.
Для захисту від кору, згідно з календарем щеплень в Україні, необхідно отримати дві дози вакцини КПК.
Вакцинуватися рекомендується також і дорослим, які не мали щеплення проти кору.
Після спалаху кору Україна стоїть на порозі ще одної небезпечної інфекційної хвороби – дифтерії. Ця інфекція є небезпечніша від кору, адже смертність від дифтерії складає 50%.
Дифтерія – гостра інфекційна хвороба, яка вражає органи серцево-судинної, дихальної та нервової систем, а також надниркових залоз. На місці, яке вражає інфекція, відбувається запальний процес з фібринозним нальотом.
Шляхи зараження
Збудником дифтерії є мікроб – дифтерійна паличка. Найчастіше дифтерія поширюється при чханні, кашлянні чи диханні, заразитись нею можна також через посуд, іграшки, канцелярські товари, та інші речі, яких торкався носій.
До речі, носіями дифтерійної палички можуть бути люди, які не мають симптомів захворювання, але в носоглотці у них живуть, розмножуються і виділяються з кашлем і чханням небезпечні мікроорганізми.
Симптоми
Перші симптоми дифтерії можуть нагадувати звичайну ангіну: біль у горлі, загальне погіршення самопочуття, підвищення температури тощо. При цьому при дифтерії на мигдалинах чи інших уражених інфекцією органах з’являється сіро-білий наліт. Коли хворий видаляє цей наліт, то рана починає кровоточити, а через деякий час наліт знову проступає.
Також при дифтерії з'являється специфічний солодкуватий запах з рота. Через деякий час уражене місце може набрякати.
Особливо небезпечно цей симптом протікає у дітей. Тоді може виникнути задуха, це може призвести навіть до смерті.
Небезпечним є не лише сама дифтерія, але й ускладнення, які вона може викликати. Зокрема, пережита хвороба може призвести до ураження центральної нервової системи (параліч дихальних м'язів: шиї, голосових зв'язок і піднебіння) та міокардитів. Внаслідок паралічу дихання людина може померти.
Профілактика та щеплення
Найефективнішим методом профілактики є щеплення. Щоправда, вакцина не дає 100% гарантії уберегти людину від ураження, однак у хворого із щепленням дифтерія протікає у значно легшій формі або симптоми можуть зовсім не проявлятись. У другому випадку людина є лише носієм.
Ще одним засобом профілактики є власна гігієна – треба часто мити руки, протирати предмети, які могла торкатись потенційно хвора людина, часто провітрювати приміщення, особливо якщо там перебуває велика кількість людей. І, звичайно, при перших же симптомах необхідно звернутись до лікарів – чим швидше діагностують дифтерію та почнуть лікування, тим менше шкоди вона завдасть організмові.
Подбайте вчасно про здоров'я ваших дітей.
Вітрянка у дітей.
Вітрянка або вітряна віспа – це гостре інфекційне захворювання, до якого дуже чутливі діти, особливо раннього дитячого віку. Найчастіше хворіють діти від 6 місяців до 7 років.
Як можна захворіти на вітрянку?
Збудник вітряної віспи поширюється повітряно - крапельним шляхом. Тому зараження через третіх осіб і предмети догляду практично не можливе. Джерелом зараження є хворий на вітряну віспу або в рідкісних випадках – оперізувальний лишай, з моменту появи пухирців і до 5-го дня висипання останнього елемента.
Хто ж він, цей збудник?
Збудником вітряної віспи є вірус, ідентичний із вірусом оперізувального герпесу, малостійкий у зовнішньому середовищі. Вірус уражає клітини шкіри, зокрема епідермісу, іноді слизових оболонок, а при важких формах захворювання – і внутрішніх органів.
Як проявляється вітряна віспа?
Інкубаційний період, тобто період від контакту з хворою людиною до появи перших ознак захворювання, при вітряній віспі становить 11–23 дні. Хвороба починається гостро, з підвищення температури тіла та висипань. На обличчі, тулубі, кінцівках з'являються червоні плями, потім на їхньому місці – пухирці розміром 2–5 мм. Дуже характерно для вітряної віспи те, що висипання з'являються і на волосистій частині голови. Також висипання з'являються на слизових оболонках. Долоні та підошви не пошкоджуються. Висипання з'являються хвилеподібно, через що на тій самій ділянці є елементи висипання на всіх стадіях розвитку.
Висипання на шкірі є бульбашками, заповненими прозорим вмістом. На місці пухирців після розсмоктування рідини формуються поверхневі скоринки, після відпадання яких не залишається рубця.
Хвороба триває 1,5–2 тижні. У крові виявляють зниження кількості лейкоцитів і нейтрофілів, а також підвищення рівня лімфоцитів.
Відповідно до виразності висипань і загальних явищ розрізняють легку, середню та важку форму хвороби. При важкій формі з рясними висипаннями можливий розвиток специфічної пневмонії. Спостерігаються також ускладнення вітряної віспи, як-от менінгіт, енцефаліт, нефрит, стенозний ларинготрахеобронхіт.
Після хвороби залишається стійкий імунітет.
Вітрянка. Лікування
Дуже важлива ізоляція хворої дитини та постільний режим. Ізоляція має тривати до 5 днів від дня останнього висипання. Це допоможе уникнути інфікування інших дітей і виникнення ускладнень.
Для попередження інфікування елементів висипу бактеріальною флорою їх рекомендується обробляти 1 % розчином діамантового зеленого або 1–2 % розчином перманганату калію. Загалом лікування симптоматичне. При високій температурі – жарознижувальні (парацетамол, ібупрофен) і рясне пиття. Противірусна терапія призначається у випадках виникнення ускладнень та дітям з ослабленим імунітетом.
Методом специфічної профілактики вітряної віспи
є вакцинація.
Ця вакцинація в нашій країні не є обов'язковою, вона передбачена календарем щеплень.
